ГОРІ́ШНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ліщи́на. Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (Коцюб., І, 1955, 459).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 131.