ГОРІ́ШИНА, и, ж.

1. Те саме, що лі́щина. Софія не помітила, як з придорожніх кущів горішини на дорогу вийшов Трохим Іванович (Шиян, Гроза.., 1956, 238).

2. Деревина (див. деревина́) горіха. Ми Ідської гори дубина, Липки, горішина, соснина, 3 яких був зроблений твій флот (Котл., І, 1952, 253); Стіл з горішини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 131.

Горі́шина, ни, ж.

1) Орѣховое дерево, орѣховый кусть (въ послѣднемъ значеніи чаще употребляется: ліщина). Липки, гори шина, соснина. Котл. Ен. VI. 21.

2) Раст. a) Coronilla varia. Лв. 98. б) Trifolium rubens. Лв. 102. См. Головайчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 312.