ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (Уроки.. хіміка, 1956, 15); Комуністична партія завжди вселяла в нас дух молодості, бадьорості й горіння (Вітч., 5, 1956, 21); Горіння гною або іншого біопалива відбувається при доступі в його масу кисню повітря, який посилює розмноження теплотворних бактерій (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 37); * Образно. Вісім годин Саїд відстоював свою бойову позицію і відстояв. Вісім годин горіння в полум’ї революційного переконання своєї правоти (Ле, Міжгір’я, 1953, 529).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 130.

Горі́ння, ня, с. Горѣніе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 312.

горі́ння — піддавання дії вогню, знищення вогнем; у народній сим­воліці — любов; гуляючи в горюду́ба (див.), той, хто горів, вимовляв таку формулу: «Горю, палаю, сер­цем страждаю, кого люблю, тогоспіймаю»; відповідно не горіти озна­чає «не любити»: «Зеленая ліщи­нонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 145.