ГО́РЯНИЙ, а, е. Те саме, що гори́стий. За Шляхтовою знов піднімається гора, цілий пейзаж горяний (Н.-Лев., І, 1956, 396); Понад горяним краєм, у сизо-молочній імлі, До світанку летять журавлі (Шпорта, Вибр., 1958, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 139.

Го́ряний, а, е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то…. Дещо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 317.