ГОРЮВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до горюва́ння. [Ольга:] Ти вернувся?.. Ти побачив мої гіркі сльози, мій смуток, моє горюваннячко! (Кроп., V, 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 139.