ГОРЮВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. горюва́ти. Позбудуться нащадки горювання, Наздоженуть загальнолюдський рух! (Граб., І, 1959,123); Твоє горювання здатне й кригу розтопити (Рибак, Помилка.., 1956, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 139.

Горюва́ння, ня, с. Гореваніе, бѣдствованіе. Панськеє кохання — гірке горювання. Ном. № 1199. Мил. 201. Ум. Горюва́ннячко. Чуб. V. 688. Нащо ви покидаєте нас, на яке горюваннячко? Мил. 204.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 316.