ГОРТА́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до горта́нь. Гортанні м’язи.

2. Який утворюється в гортані (про звуки). У складі першої «основної» групи фонем маємо — відповідно до місця творення та найактивнішого органу — звуки: 1) губні..; 2) язичні.. і задньоязичні..; 3) гортанні (фарингальні) (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 144)

Горта́нний го́лос (крик) — низький голос (крик). У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто. — Кармен тобі в опері співати, — не раз сміялися товариші (Собко, Матв. затока, 1962, 9); Гортанний крик їх [журавлів] долинав до землі бентежним покликом (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 3).

3. Який має багато звуків, що утворюються в гортані. Усман.. теж щось гукає їй у відповідь на своїй гортанній, нікому тут не зрозумілій мові (Гончар, Маша.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 138.