ГОРОХОВИ́ЩЕ, а, с. Поле, з якого зібрано горох. По гороховищу розмістять озиму пшеницю (Рад. Укр., 24.УІ 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 138.