ГОРОРІЗЬБА́, и́, ж., заст. Горельєф. Од кахляної грубки до другої стіни йшла з вирізками і горорізьбою перегородка і одгороджувала хату од кімнати (Стор., І, 1957, 234); Дивовижні оздоби скрізь наліплено, горорізьбою оздоблено, стіни розмальовано, розписано (Горд., І, 1959, 2621).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 137.

Горорізьба, би, ж. Выпуклая рѣзьба, горельефъ. Стор. II. 110. Панцери, бунчуки і всякі клейноди, перемішані з кістками, з Адамовими главами…. повироблювано горорізьбою з меді та з каменю по над тими надгробками. К. ЧР. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 315.