ГОРОДЯ́НКА, и, ж., рідко. Жін. до городя́нин. [Наталка:] Єсть багацько городянок, вибирай любую; Ти пан возний — тобі треба не мене, сільськую (Котл., II, 1953, 8); Це була велика несподіванка — городянка пливе, як найкращий плавецьі (Донч.,УІ,1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 137.

Городя́нка, ки, ж. Горожанка. Котл. Н. П. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 315.