ГОРОДСЬКИ́Й, а́, е́, рідко. Прикм. до го́род 1. Не раз Латинців проганяли [троянці ] До самих городських валів (Котл., І, 1952, 279); Як стрільчасті ватри, розцвітають канни На каймі блакитних городських куртин (Бажан, 1, 1946, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 136.

Городськи́й, а́, е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 315.