ГОРОДО́К¹, дка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до го́род 1. Вранці приїхав до Цюріха.. Дуже гарний європейський городок над озером, облямованим сніговими вершинами Альп (Коцюб., III, 1956, 272); Зміїв — мальовничий городок, тепер районний центр Харківської області, — він розлігся якраз на Північному Дінці (Вишня, II, 1957, 238).

2. Декілька будинків або будов, споруд, об’єднаних спільним призначенням. На відкритій ділянці птахівничого городка.. експонуються нові вітчизняні породи і породні групи всіх видів сільськогосподарської птиці (Соц. твар., 7, 1956, 7).

ГОРОДО́К² див. городки́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 136.

Городо́к, дка́, м.

1) Ум. отъ го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. І. 115.

2) Ум. отъ горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. Чуб. V. 180.

3) Родъ игры. Ив. 30, 44. Обозначенное мѣсто для хороводной игры «криви́й тане́ць». О. 1861. XI. Св. 40.

4) Древнее земляное укрѣпленіе.

5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ). Чуб. VІІ. 575.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 315.