ГОРО́ДНІЙ, я, є. Прикм. до горо́д. Бригад у колгоспі п’ять: три польових, одна городня та одна тваринницька (Вишня, І, 1956, 365); // Який вирощується на городі. Цвітуть — процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Вовчок, І, 1955, 11); Ще в цім році можна використати частину голодностепських земель під городні культури, а в наступному хоч усі сотні тисяч гектарів засівай бавовною (Ле, Міжгір’я, 1953, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 136.