ГОРОВИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що гірськи́й. На зеленому сіні, з горових полонин, з запашними квітками, лежали старі татари у білих чалмах (Коцюб., II, 1955, 124); Казанлик.. в трояндовій долині Дихав теплим вітром горовим (Воронько, Драгі.., 1959, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 135.

Горови́й, а́, е́. Горный. Річка текла з горової води. КС. 1885. XI. 538. У горову роспалину сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. Н. 159.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 314.