ГОРНОСТА́Й, я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих. В минулому горностай (Миstela erminea) був об’єктом інтенсивного промислу (Звірі.. Карпат.., 1952, 33); Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць, — у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра (Багмут, Опов., 1959, 28); * У порівн. Ігор очеретом, як горностай той, скакає, Гоголем білим на чисту воду випливає (Мирний, V, 1955, 276); // Хутро цього звіра. Сама [Олена] попросить Аркадія справити їй чорне, підбите білим атласом манто, облямоване горностаями (Вільде, Сестри.., 1958, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 134.

Горноста́й, та́я, м.

1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. Федьк. І. 8.

2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір’ячко на ввесь сад. КС. 1883. II. 382. Та же пѣсня. О. 1861. XI. Кух. 38. Вѣрнѣе, однако, что здѣсь просто забыто значеніе слова горностай, и въ пѣснѣ оно подставлено вмѣсто какого-либо иного, но схожаго, слова, названія птицы.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 313.

горноста́й = горноста́ль — цінний хутряний звір родини куницевих, а також хутро цього звіра; колись широко водився в Україні і в ми­нулому був об’єктом великого промислу; символ винахідливості в небезпеці; Ігор Святославович у «Слові о полку Ігоревім», тікаючи з полону, біжить горностаєм в оче­ретах; цінне хутро тварини здавна вживали на королівські мантії; руські князі обдаровували один одного горностаями, як і соболя­ми; у деяких весільних піснях, гор­ностай — це птиця: «Летів горно­стай понад став, Попускав пір’яч­ко на весь став». Гаєм-маєм, лебедем-Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм (Ю. Федькович); Вода сосну підмиває, горносталь корінь під’їдає (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146.