ГО́РНИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до го́рниця. — Для паняночки я таку горничку прибрала, що за чудо:уранці сонечко прийде — поздоровкається, а ввечері, одходячи до спокою, попрощається (Мирний, III, 1957, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 133.