ГОРЛОХВА́Т, а, ч., розм. Той, хто грубо домагається чого-небудь, прагне дістати якнайбільше вигоди для себе. — Не піду їм [мельникові з сином] допомагати, — рішуче заявив чийсь голос. — Самі б ви про совість подумали. Ви — горлохвати! Кривдите народ, наживаєтесь (Шиян, Баланда, 1957, 62); — Невже горлохвати вас зовсім оглушили? Невже ви перестали чути дружні голоси? (Шовк., Інженери, 1956, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 133.