ГОРЛА́ТО, розм. Присл. до горла́тий. Висунувшись із вікна клубу, горлато звертається [Романюка] до хлопців (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 132.