ГОРИ́ЦВІТ, у, ч. Те саме, що адо́ніс. Зажаріли голівки горицвіту, загула бджола (Вас., 1,1959,124); А вже на схилі горицвіт, сон-трава проросла (Горд., II, 1959, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 130.

Гори́цвіт, ту, м. Раст. Adonis vernalis L. Вх. Пч. І. 8. ЗЮЗО. І. 109. Мил. М. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 311.

гори́цвіт — весняна рослина з ве­ликими жовтими квітками; адоніс; у народі рослину називають жов­тоцві́том, за́ячим ма́ком, купа́вником, польови́м кро́пом, староду́б­кою, чорногі́ркою; широко вико­ристовується в народній медицині; здавна використовується як чарів­не зілля (див. ще дрік). Зажаріли голівки горицвіту, загула бджола (С. Васильченко); Польові пахощі: чебрець, жовтоцвіт (Панас Мирний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 144-145.