ГОРЕЛЬЄ́Ф, а, ч. Скульптурний твір, в якому зображення виступає над площиною фону більше ніж на половину свого об’єму. На будинку.. урочисто відкрито меморіальну дошку з горельєфом поета [М. Рильського] (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 30); * У порівн. На горі за ставком завмерли химерні контури верхів дерева, мов на горельєфі група сонних людей (Вас., І, 1959, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 128.