ГОРДУВА́ННЯ, я, с. Виявлення зневаги, пихи. Колишнє гордування, давня чванливість, — де це все поділося? (Вовчок, Вибр., 1937, 162); Мар’яна здивувало й насторожило, що пан економ першим без гордування заговорив до нього, навіть підхвалювати почав (Стельмах, Хліб… 1959, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 128.