ГОРДО́ТА, и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.). І вигуки жваві: — Нєх жиє! Віват! — Лоскочуть гордоту сліпу королят (Стар., Поет. тв., 1958, 211); — Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (Коб., І, 1956, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 128.