ГОРДОВИ́ТО. Присл. до гордови́тий. Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав (Гл., Вибр., 1957, 179); Трактористи сьогодні тримали керма якось особливо хвацько й гордовито (Гончар, Новели, 1954, 161); Мулатка гордовито сходить по східцях.. й по черзі вітається з гостями (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 128.