ГОРДЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гордівли́вий. — О, прошу, тільки без цього… гордливого, але безславного слова (Ле, Наливайко, 1957, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 127.