ГОРБОНО́СИЙ, а, е. Який має ніс з горбинкою. Коваль світив добре очима; з себе був сухий, як перець, горбоносий, русявий (Вовчок, Вибр., 1937, 217); — Найкращі боцмани скрізь були — наші чигиринці.. Чигиринець — високий, кощавий, горбоносий (Ю. Янов., V, 1959, 148); // Який має опуклу верхню лінію морди (про тварин). Горбоносі сайгаки пасуться в цьому степу (Гончар, Таврія.., 1957, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 126.