ГОРБО́К, бка́, ч. Зменш. до горб 1. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку (Кобр., Вибр., 1954, 154); Укриття було зручне, горбок досить високий (Перв., Атака.., 1946, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 126.

Горбо́к, бка́, м. Ум. отъ горб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 310.