ГОРБКУВА́ТИЙ, а, е. Вкритий горбками. Ліворуч тягся довгий, глибокий яр, а далі — поле, горбкуватий степ, вкритий чорною рядниною ріллі (Досв., Вибр., 1959, 193); Вона [місцевість] ставала нерівна, горбкувата, сопки здіймалися за сопками (Донч., III, 1956, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 126.