ГО́РБИТИ, блю, биш; мн. го́рблять; недок., перех. Робити горбатим; згинати горбом. Тебе чекання горбить і тривоже [тривожить] (Мал., Звенигора, 1959, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 126.