ГОРБИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що горб 1. За кілька днів по приїзді пішла вона купатися десь аж біля лисої горбини (Юхвід, Оля, 1959, 19); — Я, — говорить він, — був у діброві, Біля явора вгледів могилу.. Не могила, скажу вам, — горбина (Мал., І, 1956, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 126.