ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння. [Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Л. Укр., II, 1951, 447).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 124.