ГОНЧА́РНИЙ, а, е. Стос. до гончарства. Стояли [на підвіконні] різні гончарні вироби, від величезних ваз до іграшкових коників та півників-свистунів (Головко, II, 1957, 450); До зими готовий буде Цех гончарний (Дор., Серед степу.., 1952, 121).
∆ Гонча́рний круг — те саме, що Гонча́рський круг (див. гонча́рський). Ще пізніше почали ліпити посуд з самої глини. Нарешті, ввійшов у вжиток гончарний круг (Іст. СРСР, І, 1956, 6); Співала ж вона — і гончарний круг обертаючи, і снопи в’яжучи, і городину полючи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 124.