ГОНТА́Р, я́, ч. Той, хто виготовляє гонг (гонту). — Ти виростав у лісах між гонтарями (Фр., III, 1950, 18); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, гонтарі досортовували шпунтовану гонту (Стельмах, Хліб.., 1959, 408); // Той, хто покриває дах гонтом (гонтою).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.