ГОНОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Гордовито триматися; зневажливо ставитися до інших. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.

Гонорува́ти, ру́ю, єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть. Волынск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 308.