ГОНОРОВИ́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Властивість за знач. гонорови́тий. Він бачив, як з панською гоноровитістю цибатий Кравцов походжав поміж бійцями свого відділення (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.