Про УКРЛІТ.ORG

гонорний

ГОНО́РНИЙ, а, е, діал. З гонором (у 1 знач.). Іванихабула то жінка гонорна, великого роду (Кобр., Вибр., 1954, 54); Знав, що Марія роботяща та не гонорна ірішився [женитися] (Ірчан, II, 1958, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.

вгору