ГОНОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., діал. Гордитися (у 1 знач.). — Лукіяниха ще гонориться, що таку полетущу доньку має (Кобр., Вибр., 1954,164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.