ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 123.