ГОНИ́ТИСЯ див. гна́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 122.

Гони́тися, ню́ся, нишся, гл.

1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47.

2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. Зміев. у.

3) Имѣть случку. Kolb. І. 65.

4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити. Вх. Зн. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 308.