ГОНИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до гони́тель.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 122.

Гони́телька, ки, ж.

1) Гонительница, преслѣдующая. Желех.

2) Ганяющаяся за чѣмъ, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. Пирят. у.

3) Шалунья, непосѣда. Брацл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 308.