ГОНДОЛЬЄ́Р, а, ч. Весляр на гондолі (у 1 знач.) — Він познайомився з найкращим на всю Венецію гондольєром (Фр., VIII, 1952, 106); На свист озирнувся якийсь гондольєр, що вичерпував воду з човна (Ле, Клен. лист, 1960, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 122.