ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й; // у знач. присудк. сл. Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 121.