ГОМЕРИ́ЧНИЙ, а, е. Незвичайний силою, розмірами, кількістю; дуже великий. — І, знаєте, чим скінчився перший акт моєї драми? Гомеричною гульнею!.. (Коцюб., І, 1955, 260); Вони [студенти].. не смалять скаженого тютюну, не влаштовують гомеричних битв (Ю. Янов., І, 1958, 591).

Гомери́чний сміх (ре́гіт) — нестримний, громовий сміх. П. К. Саксаганський у невеликій ролі дяка-пиворіза викликав вибухи гомеричного сміху своїми віршами, дотепами та окремими велемудрими цитатами (Минуле укр. театру, 1953, 154); Максим і Марко Баніт були невтомні. Вони ще влаштували комічний бокс, який викликав новий вибух гомеричного реготу (Ткач, Арена, 1960, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 121.