ГОЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. голи́ти 1 і голи́тися. Відійшовши від вікна.., Каргат витягнув з чемодана свіжу сорочку, галстук, робочий піджак, приладдя для гоління (Шовк., Інженери, 1956, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 108.

Гоління, ня, с. Бритье.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 301.