ГОЛЬТІПА́ЦЬКИЙ, а, е, зневажл. Прикм. до гольтіпа́ка; // Власт. гольтіпаці. [Василь:] Замість того, щоб усім, як братам, одностайно стати, ..вони [ватажки].. потурають хижій гольтіпацькій сваволі, грають на ній, як на тій струні (Мирний, V, 1955, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 120.