ГОЛУБІ́НЬ, і, ж. Голубий колір, голубий відтінок чого-небудь. В цілому дзеркалі [снігу] відбилася голубінь неба (Вільде, Повнол. діти, 1960, 391); Голуба чиста вода… І поруч така ж прозора голубінь, але то вже не хвилі Дніпра, а розквітлий льон Смоленщини (Цюпа, Україна… 1960, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 119.