ГОЛУБІ́НКА, и, ж. (Agaricus russuln.). Рід неїстівних грибів. Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані гриби — гадяр і голубінка (Коцюб., II, 1955, 347); Тендітні печериці приміряли мерщій сніжно-білі суконьки, рум’яні голубінки чепурились весело в червоні й рожеві капелюшки (Козл., Мандрівники, 1946, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 119.