ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Бор., Тв., 1957, 163); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 119.

Голубник, ка, м. Голубятня. Харьк. Ум. Голубничок. Голубонька з голубничку, лине. К. Досв. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 306.