ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (Гончар, Дорога.., 1953, 46); * Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Кач., II, 1958, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 119.