ГОЛУБ’Я́ЧИЙ, а, е. Те саме, що голуби́ний 1. — Уявіть собі півдюжини засмажених голуб’ячих тушок. Розкіш! Смакота! (Збан., Єдина, 1959, 104); Стихла, замовкла туга голуб’яча (Метл. і Кост., Тв., 1906, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 120.

Голуб’я́чий, а, е. Голубиный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 306.