ГОЛОШТА́ННИК, а, ч., зневажл. Убога людина; бідняк. — А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось… Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Ткач, Плем’я.., 1961, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 118.